Військово-транспортний обов’язок мають першочергово виконувати службові особи, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, та під час дії воєнного стану перебувають за межами території України. Тобто забирати автівки для потреб Збройних Сил України зможуть у народних депутатів, членів ЦВК, голови Нацбанку, директора НАБУ, суддів, прокурорів, міських голів, голів обласних і районних рад та інших державних службовців.
Такі зміни планують внести парламентарі до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань транспортними засобами.
Адвокат у кримінальних справах юридичної компанії ADER HABER Володимира Бабічев проаналізував законодавчу новелу і вважає, що реальне виконання даної норми на практиці, у разі вступу її в законну силу, може породити велику кількість судових спорів та необґрунтованого притягнення осіб до адміністративної відповідальності.
Вбачається, що нові зміни будуть стимулювати виконання посадових обов’язків державними службовцями, оскільки Постанова КМУ № 440 від 12 квітня 2022 року «Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період воєнного стану» передбачає дисциплінарну відповідальність у разі їх перебування не в службовому відрядженні за кордоном після 25 квітня 2022 року.
«Передбачено, що однією з підстав передачі транспортного засобу на виконання вищезазначеного обов’язку є вручення документа — часткового наряду через територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (колишні військові комісаріати). Оскільки особа перебуває за кордоном, складнощі вже можуть виникнути саме на цьому етапі.
Адже, на відміну від порядку примусового вилучення майна, яке можливе за відсутності особи, транспортний засіб на виконання військово-траспортного обов’язку передається шляхом підписання акту приймання-передачі, в тому числі і власником транспортного засобу. Оскільки особа перебуває за кордоном, підписання даного документа всіма передбаченими сторонами є неможливим», — пояснює Володимир Бабічев.
За його словами, також є підстави вважати, що реалізація пропонованої норми на практиці може призвести до необґрунтованого притягнення власників транспортних засобів, які перебувають за кордоном, до адміністративної відповідальності.
Положення передбачає, що транспортні засоби, які підлягають передачі на підставі часткових нарядів, доставляються до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки безпосередньо силами власника. За невиконання такого обов’язку передбачена адміністративна відповідальність ст. 210-1 КУпАП.
«Тобто особа, якій фактично не вручили частковий наряд, не повідомлена про обов’язок доставити та передати транспортний засіб на виконання військово-транспортного обов’язку, може бути притягнута до відповідальності необґрунтовано.
Тому, на мою думку, доцільніше було б внести відповідні зміни саме до Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» або ж до Постанови КМУ № 1921 від 28 грудня 2000 року», — зауважив Володимир Бабічев.
