Арбітражний керуючий Володимир Юрченко наразі боронить Україну зі зброєю в руках — у складі батальйону Територіальної Оборони (ТРО) м.Києва. Про здобуття військового досвіду, враження та висновки війни, а також плани після Перемоги Володимир Юрченко розповів «Юридичній практиці».
— Які були ваші особисті мотиви долучитися до оборони України зі зброєю в руках?
—На кордоні нашої держави кілька місяців стояла та постійно поповнювалося 150-200-тисячне військо так званої «другої армії світу», а жодних перемовин чи натяків на мирні угоди не було. Після вторгнення росії на нашу землю стало зрозуміло, що це буде війна не за якусь окрему територію, а за існування держави в цілому. Тому варіантів було два — покидати зону бойових дій з метою збереження свого життя та життя своїх близьких, або боротись за Україну до кінця. Я обрав друге, бо хочу жити в суверенній, незалежній, демократичній та правовій державі.
— Чи мали ви військовий досвід раніше?
— Військовий досвід здобував останній рік в громадській організації. В армії я не служив, а необхідність в таких знаннях та навиках усвідомлював все чіткіше. Навчання проходило за такими напрямками: домедична допомога, вогнева підготовка, радіозв’язок, інженерна підготовка, топографія.
За пів року до війни я встиг придбати мисливський карабін з яким і проводив регулярні тренування.
— Як відбувається прийом до лав ЗСУ та ТРО? Наскільки цей процес забюрократизований?
— До всіх військових формувань в першу чергу приймають людей з досвідом бойових дій, військовою професією або досвідом поводження різною зброєю. Призовники до ЗСУ звичайно проходять місячну підготовку та вишкіл, після чого приєднується до бойових бригад.
— Як проходить служба? Які завдання виконуєте?
— Завдання нашого батальйону —це оборона столиці, як на підході так і в середині міста, деталі повідомляти із зрозумілих причин не можу.
>— Чи багато у вашому підрозділі юристів?
— Побратим перейшов в інший рід військ, тому в нашому взводі я один.
— Чи розглядали для себе альтернативи, якщо б не вдалося потрапити до ТРО?
— Звичайно. Дуже важливим є матеріальне забезпечення бійців, чим і займаються наші волонтери, тому постачання усього, що є необхідним для армії — від машин до харчування на блокпостах — вже є тою допомогою, яку потребують наші воїни. Саме цим би і займався.
— Які ваші основні спостереження та враження від цієї війни?
— Війна це страшне горе і ті хто її починають мають горіти в пеклі.
>— Який урок ви винесли?
— Цінуй своїх рідних, близьких, те що маєш і ті моменти у житті, які роблять нас щасливими.
— Що зробите найперше, коли війна закінчиться?
— Перш за все зазначу, що закінчиться вона нашою перемогою.
Найперше —зустрінусь із сім’єю, яку не бачив вже два місяці. Доня росте і хочеться побавитись з нею, такою маленькою і класною поки не виросла і ще дозволяє брати себе на руки (сміється).
Подякую та привітаю всіх хто доклав зусиль до нашої перемоги.
А далі житиму як вільна, незалежна людина в суверенній, незалежній, демократичній та правовій державі — в Україні.
Від редакції: Проєкт «Юристи в армії» — історії правників, які, незалежно від посад та регалій, взяли зброю до рук та стали на захист України. Ми переконані, що кожен, хто щось робить на користь Української перемоги — на передовій чи в тилу, — по-своєму борець за незалежність України. Ми поважаємо кожну працю, яка наближає Україну до перемоги. Ми переконані, що юристів, які взяли зброю до рук, десятки, а може, й сотні. Ми будемо вдячні нашим читачам за інформацію про правників, які можуть стати героями рубрики «Юристи в армії».
